(044)200 23 20Киев
(048)775 20 19Одесса

Боротьба з пацюками — державний пріоритет, або Контроль чисельності пацюків — запорука безпеки України

Боротьба з пацюками - державний пріоритет

Боротьба зі щурами повинна бути у центрі уваги на рівні безпеки держави (згідно із законами України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» і «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Повинна — зрозуміла річ, а як на практиці дотримуватися цього, якщо стандарти проведення профілактичних і винищувальних заходів в Україні спираються на досвід 50-річної давнини, а він, звичайно ж, морально і технічно застарів? Правильніше було б сказати: «Механізм не працює з причини поломки деталі, а нова — відсутня!»

Щоб переглянути традиційні принципи застосування методів і засобів дератизації та дезінсекції, нам потрібен новий науковий базис, підкріплений дослідженнями. Якраз його у нас і немає.

Протягом останніх 20-ти років фінансів на медичну галузь виділялося недостатньо. Це призвело до того, що матеріально-технічна база дезінфекційних закладів і підрозділів практично вкрилася мохом. Додамо сюди ж дві «останні» краплі» і недостатню увагу до професійної підготовки кадрів та підвищення кваліфікації дезінфекційних працівників і драконівський закон, який регулює ціноутворення послуг дезінфекції для державних структур (Постанова Верховної Ради 1351 від 27.08.2003, зміна № 662 від 11.05.2006, остання зміна № 1235 від 17.10.2007), — і зрозуміємо, що всі ці фактори дружно знищили галузь.

Тобто, формально держава нас захищає, а реально — …?

В силу своєї професії я розцінюю пацюка як гризуна-шкідника. Він завдає шкоди здоров’ю людини, з його вини підприємства можуть зазнати великих фінансових збитків. Разом із тим пацюки — цікаві тварини, які завдяки своїй кмітливості мають дивовижне вміння пристосовуватися до важких умов існування. Значущість пацюків в Україні дуже недооцінюється, а от зростання їх чисельності — дуже високе.

Так, я акцентую увагу на тій шкоді, якої завдають пацюки людям, раджу, як позбутися цих надокучливих дармоїдів. Мало у кого пацюки викликають симпатію, я розумію. І все ж таки мені хотілося б познайомити вас із біологією синантропних гризунів і викликати інтерес до цих тварин, розповісти про їхній спосіб життя, «інтелектуальні» здібності. «Навіщо?!» — запитаєте ви і, можливо, навіть процитуєте Олександра Гріна: «Їм сприяє мор, голод, війна, повені й нашестя!» А я вам відповім: «Підступне і похмуре створіння це володіє силами людського розуму. Воно також володіє таємницями підземель, де і ховається».

І, як і в книзі, «ось місце, над яким ви можете сміятися або задуматися, як завгодно»…

Боротьба з пацюками - державний пріоритет

Пацюкова чума: стратити не можна помилувати

У всесвітній історії залишився сумний відбиток давно минулих днів, коли міста спустошувалися, а країни втрачали мільйони своїх жителів. Це — чума. І в епізоді з епідеміями пацюки як переносники збудників разом із пацюковими блохами зіграли свою головну роль. Тоді людина усвідомила, що пацюки — небезпечний ворог, і вирішила знайти зброю проти нього. Нею стали родентициди та інсектициди, які допомогли покласти край чумі до 1940-х років. І все ж таки «чорна смерть» до цих пір причаїлася у природних ендемічних осередках у низці країн і континентів. Частота захворюваності людей циклічна: слідом за перервою у 2–8 років вона несподівано зростає.

Крім чуми, що наводить жах, пацюки переносять збудників інших небезпечних хвороб і є хазяїнами паразитів.

Боротьба з пацюками - державний пріоритет

Вони нам не довіряють!

Що ми знаємо про пацюків? Вони дуже адаптивні, витривалі та екологічно пластичні. Це дало їм прерогативу у розселенні, тому територія їх проживання справляє велике враження. Пацюки живуть у місцях, схованих від людського ока, і стають більш жвавими після настання темноти. Вони відчувають світло, але кольорів не розрізняють. У пацюків розвинені нюх і органи дотику, вони відчувають найменше торкання до волосинок на своєму тілі. Відчуття, а не зір, допомагають їм знаходити шлях у темноті. Пацюки чують звуки на далекій відстані та — не повірите! — розбірливі у їжі.

Крім того, сірі гризуни допитливі та цікавляться своїм оточенням. Будучи активними дослідниками від природи, вони реагують на кожний новий об’єкт і подію. При цьому вони обережні, уникають змін в оточуючому середовищі та з недовірою ставляться до предметів, які людина поклала поруч з їхнім житлом (зрозуміло, з якою метою). Перш ніж ці предмети прийме сімейство, може пройти і кілька днів.

Боротьба з пацюками - державний пріоритет

Пацюки —  гурмани?

Пацюки із задоволенням їдять будь-яку їжу. Якщо гризун перебирає харчами, це означає, що члени його «родини» віддають перевагу якимось певним видам їжі. Пацюки люблять зерно, овочі, фрукти, м’ясо, яйця і рибу. Але вони з готовністю нападають й іноді вбивають домашніх тварин.

Коли їжі більш ніж вдосталь, пацюк обере найбільш свіжі продукти і при цьому найапетитніші їх частини. Крім того, він віддасть перевагу їжі, яка дасть йому найбільше енергії. Незнайому їжу (наприклад, отруєні приманки або родентициди) звірок спробує лише після обережного ретельного обстеження, через 2–3 дні після того, як її виявить. Таку поведінку називають «харчовою недовірою».

Ви ж розумієте, що боротьба зі щурами — справа тонка. Мало просто підсипати отруту і чекати моменту, коли пацюків на вашій території більше не буде. Незнайомі продукти пацюки їдять у великій кількості лише тоді, коли не відчувають присмаку або не помічають фізіологічних змін після їх прийому.

Коли у приманці є отрута, що викликає швидке погіршення самопочуття, пацюки перестають їсти взагалі, оскільки можуть визначити причинно-наслідковий зв’язок між їжею, яку з’їли, і захворюванням, яке ця їжа викликала. Якщо у цей час звірки отримали сублетальну дозу, хвостаті, які вижили, надовго запам’ятовують отриманий досвід. Цей досвід передається по спадковості наступному поколінню пацюченят.

Пацюки люблять їсти у спокійній обстановці. Якщо вибраний продукт знаходиться у небезпечному місці або їжі занадто багато, щоб можна було з’їсти все відразу, пацюк відтягне її у своє сховище. Залишки такої їжі пацюки запасають, але майже ніколи не з’їдають.

Дорослий пацюк з’їдає 30–70 г їжі на день, а це 10–15% від ваги його тіла. Проте кількість зіпсованих або забруднених фекаліями харчових продуктів набагато більше. Навіть якщо врахувати лише харчування пацюків, виходить, що один пацюк з’їдає до 25 кг продуктів щорічно. Отже, популяція пацюків, що дуже розрослася, може завдати значних економічних збитків харчовим виробництвам, тваринницьким підприємствам, елеваторам і окремим споживачам.

Боротьба з пацюками - державний пріоритет

Люба, вітаю із двохтисячним малюком!

Пацюки досить плодовиті. За сприятливих умов сімейство може збільшитися на 3–4% на тиждень. Це пов’язано зі стрімким досягненням молодими звірками статевої зрілості (у 3 місяці), полігамією, коротким періодом вагітності (21–24 дні) та великими виводками (6–16 пацюченят у поносі). Пацюки розмножуються цілий рік. Теоретично у однієї пари може народитися дві тисячі пацюченят на рік. При цьому пацюки-батьки дуже піклуються про своїх малюків і захищають їх.

Мікрорайон «Пацючий»

Поява пацюків на певній території та подальше зростання їх кількості до постійної величини залежить від навколишніх умов проживання. Доступна кількість та якість їжі, вода — визначальні фактори. Також, не менш важливою є якість обраного місця. Пацюки скоріше оселяться там, де санітарні умови будуть незадовільними з точки зору людини (у достатній кількості є прокорм, побутове і будівельне сміття, місця для сховищ). Усе це створює ідеальне середовище для вибухового зростання популяції пацюків — набагато більшого, ніж у чистих місцях.

У пацюків також присутній механізм саморегуляції, який ефективно запобігає перенаселенню і стану популяції, які можуть бути несприятливими для виду. Тобто кількість пацюків буде залежати від конкретним умов проживання.

Пацюки — соціальні тварини. Вони живуть родинами (групами) по 10–30 тварин, у кожній групі присутні 3–10 самок та їхнє потомство, що живе за домінування одного дорослого самця. Сім’я   займає територію, яку помічає різними запаховими мітками для охорони. Зазвичай житло пацюків розташоване поруч із місцями, де є достатній запас їжі. Групи пацюків займають ділянки, межі яких можна легко встановити (наприклад, підвал житлового будинку), або декілька окремих ділянок, наприклад, частину каналізаційної системи.

Хоча пацюки прив’язані до місць проживання, після досягнення статевої зрілості вони починають інстинктивно  розселятися. Ймовірність розселення зростає в результаті заходів зі знищення пацюків або якщо пацюки виявили нові вільні місця і розцінили їх як сприятливі для життя. Пацюки мігрують частіше пасивно, наприклад, під час транспортування товарів і речей.

А що відбувається із пацючим сімейством після дератизації? Навіть якщо боротьба з пацюками дала позитивний результат, і від популяції пацюків залишилося всього 5–10%, їх кількість досягне початкового рівня досить швидко. Середня швидкість відновлення складає 4%, тобто через 6 місяців популяція досягне 26% від початкового рівня і повністю відновиться через 56 тижнів.

Отже, леді та джентльмени, ситуація має ось такий вигляд:

– Ми вимушені контролювати чисельність пацюків, хочемо ми цього чи ні.

– Для успіху в знищенні гризунів необхідні вичерпні знання цього виду.

– Сьогодні боротьба з пацюками у Києві та Одесі, як і у всій Україні, схожа на жалюгідну подобу дератизації  XIX століття.

У якості висновку хотів би сказати наступне. Ніщо і ніхто у природі не існує просто так. Я не хочу переконати вас полюбити пацюків, але закликаю задуматися над причинами і наслідками наших бід від проживання з такими «сусідами» і зробити відповідні висновки. Так, неможливо ось так взяти і вирішити все одним помахом руки. Але щиро вірю, що зрештою Україна збудує нормальну галузь із контролю чисельності проблемних біологічних видів, яка у всьому світі має назву pest-control.

Сергій Ващенко,

дезінфектолог

SWITCH THE LANGUAGE